Постанова ВАСУ від 15.04.2015 року

Друк

Пошук

408

Просмотров

КОММЕНТАРИЙ от ресурса "ПРОТОКОЛ":

Постанова

вищий адміністративний суд україни ( ВАСУ )

Історія справи

Державний герб України

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"15" квітня 2015 р. м. Київ К/9991/10108/11

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

Амєліна С.Є. - головуючого,

Іваненко Я.Л.,

Кобилянського М.Г.,

розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за касаційними скаргами Державної судової адміністрації України та Міністерства фінансів України на по-станову Донецького окружного адміністративного суду від 26 жовтня 2010 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 26 січня 2011 року в справі за позовом ОСОБА_4 до Державної судової адміністрації України, територіального управління Державної судової адміністрації України в Донецькій області, Державного казначейства України, Міністерства фінансів України про перерахунок заробітної плати,

в с т а н о в и л а :

У вересні 2010 року позивач звернувся в суд з вказаним адміністративним позовом й зазначав, що в порушення вимог законодавства йому як судді Жданівського міського суду Донецької області з 22 травня 2008 року не в повному обсязі виплачувалась заробітна плата, а також з 19 серпня 2009 року надбавка за вислугу років.

Просив суд поновити порушені права та визнати бездіяльність відповідачів протиправною;

- зобов'язати територіальне управління Державної судової адміністрації України в Донецькій області нарахувати та виплатити з 22 травня 2008 року надбавку за вислугу років в розмірі 20% від загальної суми щомісячного заробітку з урахуванням доплати за кваліфікаційний клас, з 19 серпня 2009 року заробітну плату з розрахунку посадового окладу у розмірі 7,5 мінімальних заробітних плат, встановлених на законодавчому рівні до 01 жовтня 2010 року, а також по день розгляду справи, з урахуванням раніше проведених виплат та з одночасним утриманням обов'язкових податків та зборів;

- зобов'язати Міністерство фінансів України, Державну судову адміністрацію України профінансувати та виділити територіальному управлінню Державної судової адміністрації в Донецькій області кошти для проведення перерахунку заробітної плати на надбавки за вислугу років.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 26 жовтня 2010 року, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 26 січня 2011 року, позов задоволено частково:

- визнано незаконною бездіяльність Міністерства фінансів України, Державної судової адміністрації України, територіального управління Державної судової адміністрації України в Донецькій області щодо неприйняття заходів з повного фінансування заробітної плати ОСОБА_4 з 19 серпня 2009 року з розрахунку посадового окладу у розмірі 7,5 мінімальних заробітних плат, обчислених з урахуванням підвищення мінімальної заробітної плати відповідно до Законів України «Про Державний бюджет України на 2009 рік» та «;Про Державний бюджет України на 2010 рік», а також Закону України «Про встановлення прожиткового мінімуму та мінімальної заробітної плати» на момент виплати у заявленому періоді, а також з 22 травня 2008 року по 25 травня 2010 року - надбавки за вислугу років у розмірі 20%, а з 25 травня 2010 року - у розмірі 30% від загальної суми щомісячного заробітку з урахуванням доплати за кваліфікаційний клас;

- зобов'язано Державну судову адміністрацію України в особі територіального управління Державної судової адміністрації в Донецькій області провести перерахунок та здійснити виплату заробітної плати та інших сум, що підлягають виплаті, які утворилися в результаті неправильного застосування розміру мінімальної заробітної плати при розрахунку посадового окладу судді, з 19 серпня 2009 року з розрахунку посадового окладу розмірі 7,5 мінімальних заробітних плат, а також з 22 травня 2008 року надбавки за вислугу років;

- зобов'язано Міністерство фінансів України виділити з Державного бюджету України грошові кошти на додаткове фінансування Державної судової адміністрації України в особі територіального управління Державної судової адміністрації у Донецькій області на бюджетну програму «Виконання рішень судів на користь суддів» для здійснення виплати недоплаченої за період з 19 серпня 2009 року заробітної плати, а також з 22 травня 2008 року надбавки за вислугу років.

У касаційній скарзі Міністерство фінансів України, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просило скасувати судові рішення та ухвалити нове про відмову в задоволенні позову. У обґрунтування зазначало, що відповідальність за своєчасність, достовірність та зміст поданих Міністерству фінансів України бюджетних запитів, і фінансове забезпечення діяльності кожного суду несе головний розпорядник бюджетних коштів - Державна судова адміністрація України.

Державна судова адміністрація України у касаційній скарзі також просила скасувати судові рішення та ухвалити нове про відмову у задоволенні позовних вимог.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що ОСОБА_4 працював на посаді судді Жданівського міського суду Донецької області.

Наказом в.о. начальника управління Державної судової адміністрації в Донецькій області від 05 травня 2004 року позивача призначено виконуючим обов'язки голови Жданівського міського суду Донецької області з 01 травня 2004 року.

Наказом начальника територіального управління Державної судової адміністрації в Донецькій області від 25 травня 2010 року у зв'язку зі збільшенням стажу роботи позивачу встановлено надбавку за вислугу років у розмірі 30% посадового окладу.

Нарахування позивачу посадового окладу здійснювалось з урахуванням постанови Кабінету Міністрів України «Питання оплати праці вищих посадових осіб України, окремих керівних працівників органів державної влади і органів місцевого самоврядування та суддів» від 21 грудня 2005 року №1243, якою визначено, що розміри посадових окладів встановлюються виходячи з розміру мінімальної заробітної плати 332 грн. і в подальшому при підвищенні мінімальної заробітної плати перерахунок не проводиться.

Вирішуючи спір суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що позивач мав право на отримання заробітної плати у відповідності зі статтею 44 Закону України «Про статус суддів» та постанови Кабінету Міністрів України від 03 вересня 2005 року № 865 «Про оплату праці суддів» з часу набрання законної сили постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 травня 2008 року у справі №2/174, тобто з 19 серпня 2009 року, з урахуванням підвищення мінімальної заробітної плати. Також з урахуванням рішення Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008 позивач мав право на отримання надбавки за вислугу років в розмірі, передбаченому статтею 44 Закону України «Про статус суддів».

Перевіривши правильність застосування судами норм матеріального й процесуального права, правової оцінки обставин у справі колегія суддів приходить до висновку про те, що касаційні скарги підлягають задоволенню частково з таких підстав.

Постановою Кабінету Міністрів України «Про оплату праці суддів» від 03 вересня 2005 року №865, яка набрала чинності з 01 січня 2006 року, було затверджено схеми посадових окладів керівників та суддів Конституційного Суду України, Верховного Суду України, вищих спеціалізованих судів, Апеляційного суду України, апеляційних та місцевих судів згідно з додатками 1-6, які розраховано виходячи з кратності до мінімальної заробітної плати, а також розміри надбавок до посадових окладів суддів за кваліфікаційні класи.

Постановою Кабінету Міністрів України «Питання оплати праці вищих посадових осіб України, окремих керівних працівників органів державної влади і органів місцевого самоврядування та суддів» від 21 грудня 2005 року № 1243 встановлено, що для вищих посадових осіб України, окремих керівних працівників органів державної влади і органів місцевого самоврядування та суддів, розміри посадових окладів яких визначаються залежно від кількості розмірів мінімальної заробітної плати, зокрема, згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 03 вересня 2005 року № 865 та іншими нормативно-правовими актами, розміри посадових окладів встановлюються виходячи з розміру мінімальної заробітної плати 332 грн. і в подальшому при підвищенні мінімальної заробітної плати перерахунок не провадиться.

Постановою Кабінету Міністрів України від 31 грудня 2005 року № 1310 постанову Кабінету Міністрів України від 03 вересня 2005 року № 865 доповнено пунктом 4-1, відповідно до положень якого розміри посадових окладів, передбачених цією постановою, встановлюються виходячи з розміру мінімальної заробітної плати 332 грн. і в подальшому при підвищенні мінімальної заробітної плати їх перерахунок не провадиться.

Постановою Печерського районного суду міста Києва від 19 березня 2007 року визнано протиправним та скасовано пункт 4-1 постанови Кабінету Міністрів України «Про оплату праці та щомісячне грошове утримання суддів» від 03 вересня 2005 року № 865.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 03 грудня 2007 року та ухвалою Вищого адміністративного суду України від 29 жовтня 2009 року постанову Печерського районного суду міста Києва від 19 березня 2007 року в частині визнання протиправним та скасування пункту 4-1 постанови Кабінету Міністрів України «Про оплату праці та щомісячне грошове утримання суддів» від 03 вересня 2005 року № 865 залишено без змін.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 травня 2008 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 19 серпня 2009 року, визнано незаконними постанови Кабінету Міністрів України «Про питання оплати праці вищих посадових осіб України, окремих керівних працівників органів державної влади і органів місцевого самоврядування та суддів» від 21 грудня 2005 року № 1243 в частині встановлення розміру посадового окладу суддям; пункт 4 постанови Кабінету Міністрів України «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 03.09.2005 р. № 865» від 31 грудня 2005 року № 1310 та пункт 4-1 постанови Кабінету Міністрів України «Про оплату праці та щомісячне грошове утримання суддів» від 03 вересня 2005 року № 865.

Постановою Вищого адміністративного суду України від 13 квітня 2011 року постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 травня 2008 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 19 серпня 2009 року скасовано, у задоволенні позову про визнання незаконними та скасування зазначених постанов Кабінету Міністрів України відмовлено.

Відповідно до положень частини п'ятої статті 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.

За правилами частини першої статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України постанова або ухвала суду, яка набрала законної сили, є обов'язковою для осіб, які беруть участь у справі, а також для всіх органів, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України.

Враховуючи викладене, постанова Печерського районного суду міста Києва від 19 березня 2007 року була обов'язковою з 03 грудня 2007 року (дати набрання нею законної сили), а постанова Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 травня 2008 року - з 19 серпня 2009 року (дати набрання нею законної сили).

Проте постанова Печерського районного суду міста Києва від 19 березня 2007 року не може бути підставою для задоволення позовних вимог, оскільки нею визнано протиправним та скасовано лише пункт 4-1 постанови Кабінету Міністрів України «Про оплату праці та щомісячне грошове утримання суддів» від 03 вересня 2005 року № 865, відповідно до положень якого розміри посадових окладів, передбачених цією постановою, встановлюються виходячи з розміру мінімальної заробітної плати 332 грн. і в подальшому при підвищенні мінімальної заробітної плати їх перерахунок не провадиться.

Між тим, аналогічні обмеження були передбачені також постановою Кабінету Міністрів України «Питання оплати праці вищих посадових осіб України, окремих керівних працівників органів державної влади і органів місцевого самоврядування та суддів» від 21 грудня 2005 року № 1243, якою встановлено, що для вищих посадових осіб України, окремих керівних працівників органів державної влади і органів місцевого самоврядування та суддів, розміри посадових окладів яких визначаються залежно від кількості розмірів мінімальної заробітної плати, зокрема, згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 03 вересня 2005 року № 865 та іншими нормативно-правовими актами, розміри посадових окладів встановлюються виходячи з розміру мінімальної заробітної плати 332 грн. і в подальшому при підвищенні мінімальної заробітної плати перерахунок не провадиться.

Постановою Печерського районного суду міста Києва від 19 березня 2007 року постанова Кабінету Міністрів України від 21 грудня 2005 року № 1243 незаконною та нечинною не визнавалась, а тому підлягала виконанню.

Пункт 4-1 постанови Кабінету Міністрів України «Про оплату праці та щомісячне грошове утримання суддів» від 03 вересня 2005 року № 865, постанова Кабінету Міністрів України від 21 грудня 2005 року № 1243 та пункт 4 постанови Кабінету Міністрів України «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 03.09.2005 р. № 865» від 31 грудня 2005 року № 1310 були визнані незаконними постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 травня 2008 року (набрала законної сили 19 серпня 2009 року).

Обов'язковому виконанню підлягає рішення суду, яке ухвалено відповідно до вимог Кодексу адміністративного судочинства України.

Згідно з положеннями статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України нормативно-правовий акт може бути визнаний адміністративним судом незаконним або таким, що не відповідає правовому акту вищої юридичної сили, між тим втрачає чинність він лише при умові наявності відповідного запису про це у резолютивній частині рішення суду про визнання такого нормативно-правового акту нечинним.

У резолютивній частині постанови Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 травня 2008 року суд визнав незаконними постанови Кабінету Міністрів України «Про питання оплати праці вищих посадових осіб України, окремих керівних працівників органів державної влади і органів місцевого самоврядування та суддів» від 21 грудня 2005 року №1243 в частині встановлення розміру посадового окладу суддям; пункт 4 постанови Кабінету Міністрів України «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 03.09.2005 р. № 865» від 31 грудня 2005 року № 1310 та пункт 4-1 постанови Кабінету Міністрів України «Про оплату праці та щомісячне грошове утримання суддів» від 03 вересня 2005 року № 865.

Рішення про визнання зазначених нормативно-правових актів нечинними судом не ухвалювалось.

Відповідно до положень пункту 2 частини першої статті 168 Кодексу адміністративного судочинства України суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою особи, яка брала участь у справі, чи з власної ініціативи прийняти додаткову постанову у випадку, якщо суд, вирішивши питання про право, не визначив способу виконання судового рішення.

Додаткова постанова у зазначеній справі судом не приймалась.

Оскільки вказані положення постанов Кабінету Міністрів України, будучи визнані судом незаконними, нечинними не визнавались, тому підлягали виконанню.

У зв'язку з викладеним вимоги позивача про перерахунок заробітної плати на підставі постанови Печерського районного суду міста Києва від 19 березня 2007 року та постанови Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 травня 2008 року задоволенню не підлягають.

Обставини справи щодо перерахунку заробітної плати встановлені повно і правильно, але суди попередніх інстанцій порушили норми матеріального права, що відповідно до статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України є підставою для скасування судових рішень і ухвалення нового.

Відповідно до частини четвертої статті 44 Закону України «Про статус суддів», чинного на час виникнення спірних правовідносин, суддям виплачується щомісячна надбавка за вислугу років у розмірах: при стажі роботи понад 3 роки - 10 відсотків, понад 5 років - 15, понад 10 років - 20, понад 15 років - 25, понад 20 років - 30, понад 25 років - 40 відсотків від загальної суми щомісячного заробітку з урахуванням доплати за кваліфікаційні класи.

Підпунктом «б» підпункту 2 пункту 61 розділу ІІ Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» були внесені відповідні зміни до Закону України «Про статус суддів». Зокрема, в абзаці другому частини четвертої слова «загальної суми щомісячного заробітку» замінено словами «посадового окладу».

Рішенням від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008 Конституційний Суд України визнав неконституційними низку положень Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», у тому числі й пункту 61 розділу II даного Закону щодо внесення зазначених вище змін.

Тобто, з 01 січня до 22 травня 2008 року надбавка за вислугу років суддям мала виплачуватися у відсотках тільки від посадового окладу з урахуванням доплати за кваліфікаційні класи.

Водночас постановою Кабінету Міністрів України «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 3 вересня 2005 року № 865» від 16 січня 2008 року № 19 (яка набрала чинності з 01 березня 2008 року) останню доповнено пунктом 2-2, яким передбачено, що суддям щомісяця виплачується надбавка за вислугу років у відсотках від посадового окладу з урахуванням надбавки за кваліфікаційний клас в таких розмірах: при стажі роботи понад три роки - 10 відсотків, понад п'ять років - 15, понад 10 років - 20, понад 15 років - 25, понад 20 років - 30, понад 25 років - 40 відсотків.

Таким чином, після 22 травня 2008 року - дати винесення Конституційним Судом України Рішення № 10-рп/2008 - Закон України «Про статус суддів» і постанова Кабінету Міністрів України «Про оплату праці та щомісячне грошове утримання» від 03 вересня 2005 року № 865 по-різному врегульовували питання виплати суддям надбавки за вислугу років.

Виходячи із визначених в частині четвертій статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України загальних засад пріоритетності законів над підзаконними актами слід зазначити, що при визначенні бази обчислення суддям набавки за вислугу років після 22 травня 2008 року - дати винесення Конституційним Судом України Рішення № 10-рп/2008 - слід застосовувати положення Закону України «Про статус суддів», який має вищу юридичну силу, а не підзаконний нормативний акт - постанову Кабінету Міністрів України «Про оплату праці та щомісячне грошове утримання» від 03 вересня 2005 року № 865.

Враховуючи викладене, суди попередніх інстанцій прийшли до правомірного висновку про необхідність перерахунку надбавки за вислугу років позивачеві з 22 травня 2008 року у відсотках від загальної суми щомісячного заробітку з урахуванням доплати за кваліфікаційний клас.

Зазначені висновки узгоджуються з правовою позицією Верховного Суду України, викладеною в постанові від 17 червня 2014 року по справі № 21-91а14 та у постанові від 13 січня 2015 року по справі № 21-582а14.

Судові рішення в частині зобов'язання здійснити перерахунок надбавки за вислугу років ухвалено з додержанням норм процесуального та матеріального права, передбачених статтею 229 Кодексу адміністративного судочинства України підстав для їх скасування та ухвалення нового судового рішення не вбачається.

З огляду на наведене, керуючись статтями 160, 222, 223, 224, 229, 230, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

п о с т а н о в и л а :

Касаційні скарги Міністерства фінансів України та Державної судової адміністрації України задовольнити частково.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 26 жовтня 2010 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 26 січня 2011 року в частині позовних вимог про визнання бездіяльності неправомірною та перерахунок заробітної плати з 19 серпня 2009 року скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

У решті судові рішення щодо перерахунку надбавки за вислугу років залишити без змін.

Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та оскарженню не підлягає.

Судді:С.Є. Амєлін /підпис/ Я.Л. Іваненко /підпис/ М.Г. Кобилянський /підпис/